Відповідь на статтю ВАП «Принципи взаємодії ВАП та її членів на прикладі тесту Мангера В.М.»

На офіційному сайті Всеукраїнської асоціації поліграфологів вийшла стаття «Принципи взаємодії ВАП та її членів на прикладі тесту Мангера В.М.», яку можна переглянути за посиланням https://polygraph.ua/printsipi-vzayemodiyi-vap-ta-yiyi-chleniv-na-prikladi-testu-mangera-v-m/?fbclid=IwAR0tNUsjcy-0VnumrscIBFZt9ocxthGzBMOUkafFkcWfpIeDhmbE0rKT2Ck

Риторика та логіка представленого матеріалу незмінна. Ця стаття стосується обговорення в соцмережі, я так розумію – в групі Колегії, поліграфологічного дослідження, яке було проведене керівником Міжнародного центру ВАП Пономарьовою Т.В. стосовно пана Мангера В.М. Членів Колегії з цього приводу назвали «радикально налаштованими» та звинуватили, що з боку нашої спільноти, цитата: «лунали образи, безапеляційні звинувачення, перехід на особистість, а також глобальні висновки з претензією на власну винятковість».

Мені дуже сподобалося, що автор статі (нажаль, він залишається невідомим) повідомляє, що «За висновки несе особисту відповідальність поліграфолог. Кожен поліграфолог є самостійним суб’єктом підприємницької та професійної діяльності. Ця самостійність виражається у можливості приймати рішення за власним переконанням та має наслідком відповідальність за прийняті рішення». Повністю поділяю цю думку. Але виходячи з логіки автора статі, ГО ВАП не несе відповідальності за діяльність свого члена, але у зв’язку з розміщенням у статті фото дипломів Пономарьової Т.В. та їх детальним описанням, мабуть повинні нести відповідальність за її дії ті особи, що проводили лекції, на яких Пономарьова Т.В. була слухачем. На мій погляд це вже перебір.

Стосовно «образ, безапеляційних звинувачень та переходу на особистість». У групах соціальних мереж обговорюється те, що є цікавим для учасників групи, і це ніяким чином не порушує чинного законодавства. Обговорення відбувалось в групі Колегії, воно є доступним і я не побачив, де саме були образи та перехід на особистості.

Тепер стосовно методичних питань, зазначених у статті, цитата: «Стосовно обговорюваного дослідження на даний момент чітко відомо, що воно проводилося: не в рамках судової експертизи (прим. згоден); на приладі виробництва США «Lafayette» (прим. чудово, гарний прилад); із використанням сучасних американських методик поліграфного дослідження ZONE COMPARISON TECHNIQUE, ZCT, STIM, MGQT – методик питань порівнянь (контрольних питань), до яких ВАП рекомендує відноситись з особливою обережністю».

По-перше, ZONE COMPARISON TECHNIQUE та ZCT, на які посилається автор статті та які вказані у висновку Пономарьової Т.В. – це одне і теж саме (тобто вказана назва методу та його скорочення, це не різні методики). Це загальна назва групи методик, а ніяк не конкретного формату тесту. Стосовно «STIM», то мабуть мова йде про ознайомчий тест на цифру чи на ім’я, який проводиться спочатку дослідження з метою встановити здатність особи реагувати.

І щодо «MGQT» – цей формат тесту вважається застарілим і не є рекомендованим до застосування, особливо для цього класу дослідження. За посиланням можна ознайомитися зі звітом АРА щодо валідних та рекомендованих методик: https://kp-ua.com/amerykanska-asotsiatsiya-poligrafologiv-meta-analyz-yssledovanyj-valydnyh-metodyk-polygrafa/ В якості довідки структура MGQT: I1-I2-R1-I3-R2-C1-I4-R3-R4-C2-R5 згідно статті Frank Horvath. The Value and Effectiveness of the Sacrifice Relevant Question: An Empirical Assessment. Polygraph. 1994, VOLUME 23, NUMBER 4.

Формат «MGQT» не увійшов до переліку валідних та рекомендованих методик, в той же час не потрібно плутати його із форматами AFMGQT та Utah MGQT – це більш пізні та валідні формати.

Наступна цитата із статті ВАП: «одержані поліграми обраховувалися за емпіричною системою аналізу даних ESS, розробленою Університетом Юта». Шановний автор статті, розробником ESS є Реймонд Нельсон, який не є і мабуть, не був співробітником вказаного закладу. І взагалі у висновку Пономарьової Т.В. вказано, що вона проводила аналіз отриманих результаті за ESS та (!) системою бального оцінювання Юти. Слід зазначити, що Лабораторією університету штату Юта була розроблена 7-бальна система оцінювання для форматів тестів Utah CQT (основні розробники Раскін, Кирчер, Хонтс), та яка не використовується при обрахунку MGQT.

Також хотів би додати, що на поліграмі із висновку Пономарьової Т.В. ми взагалі бачимо Federal ZCT, який не був зазначений в описовій частині. Це валідний метод, який може бути обрахований за ESS та 7-бальною федеральною системою оцінки, але він не обраховується 7-бальною системою оцінювання Юти.

Пономарьова Т.В. у власному висновку вказує, що її дослідження, цитата: «було проведено у відповідності з вимогами та стандартами американської асоціації поліграфологів, всеукраїнської асоціації поліграфологів та діючого законодавства України».

Щодо стандартів та вимог Американської Асоціації Поліграфологів, то заява про відповідність їм висновку не відповідає дійсності. Стосовно відповідності стандартам та вимогам ВАП, то мені це невідомо, в зв’язку з тим, що я їх не читав та не знаю, чи існують вони взагалі. Читав тільки методику ВАП, в якій також є тести із запитаннями порівняння.

Висновки
1. Формат MGQT є застарілим і не є рекомендованим до застосування на даний момент, і він ніколи не викладався на семінарах Колегії як рекомендований метод для застосування у практиці. Про нього могли згадувати лектори в історичному сенсі тільки як про частину еволюції поліграфологічної методології.
2. ESS не розроблялася у лабораторії штату Юти, її розробник Реймонд Нельсон. У своїй системі він тільки рекомендує використовувати Параметри Кірчера. 
3. ESS та система оцінювання Юти – це зовсім різні системи бальної оцінки.
4. Формати MGQT та Federal ZCT не оцінюються за бальною системою Юти.
5. З урахуванням вищезазначеного дослідження Пономарьової Т.В. не може відповідати стандартам АРА.

P.S. На мою думку, стаття від ВАП «Принципи взаємодії ВАП та її членів на прикладі тесту Мангера В.М.» – це банальна спроба відхреститися від свого члена шляхом перенесення уваги на виконавця дослідження Пономарьову Т.В. та Колегію, на заходах якої вона мала «необережність» бути слухачем.

З урахуванням методичної безграмотності, яка викладена у статті, сподіваюся, що до її підготовки не мали відношення президент ВАП та виконавчий директор ВАП, бо вони готують поліграфологів, і, безумовно, повинні були знати про вказані аспекти. Нажаль, автор статті «Принципи взаємодії ВАП та її членів на прикладі тесту Мангера В.М.», як і багатьох інших статей від ВАП, так і залишається невідомим.

Голова ГО «Колегія поліграфологів України» 
Віталій Шаповалов

03.06.2019