Алєксєєва-Процюк Д.О. Невідповідність ДСТУ 8692:2016 «Поліграфи. Технічні умови» меті та основним принципам державної політики у сфері стандартизації

Діана Алєксєєва-Процюк

– поліграфолог

– провідний науковий співробітник наукової лабораторії з проблем протидії злочинності Національної академії внутрішніх справ

– кандидат історичних наук

– дійсне членство в Колегії поліграфологів України

Алєксєєва-Процюк Д.О. Невідповідність ДСТУ 8692:2016 «Поліграфи. Технічні умови» меті та основним принципам державної політики у сфері стандартизації // Оцінка достовірності: наукові дослідження та практика : журнал / ГО «Колегія поліграфологів України» ; ред. колегія: В. О. Шаповалов (гол. ред.) [та ін.]. – К. : ГО «Колегія поліграфологів України», 2018. – Вип. 1. – 316 с. С. 49-58.

В Україні впродовж останніх двох десятиріч триває процес євроінтеграції, початком якого вважають підписання Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС від 14 червня 1994 р. Найбільших темпів цей процес сягнув після Революції Гідності, коли народ України остаточно обрав для себе європейський шлях розвитку. В той же час це тягне за собою обов’язок відповідності законодавства України вимогам, що висуваються до нашої держави на міжнародній арені. Наразі в нашій країні законодавство стрімко змінюється – в правову систему активно запроваджують нові прогресивні правові інститути, які в Європі та США функціонують вже багато років та позитивно себе зарекомендували – наприклад, інститут угод в кримінальному провадженні, спеціальне досудове розслідування, інститут присяжних, застосування електронних засобів контролю як запобіжного заходу в кримінальному процесі, визнання юридичної особи потерпілою у кримінальному провадженні та багато інших.

Прогресивність вітчизняної правової системи характеризується активним проведенням у різних сферах суспільного життя психофізіологічних досліджень із застосуванням поліграфа, що практикується в багатьох розвинених країнах світу. Відтак, такі дослідження активно проводяться під час службових розслідувань, під час досудового розслідування шляхом залучення спеціалістів, призначення судово-психологічних експертиз із використанням поліграфу та під час оперативно-розшукової діяльності. Також вони набули розповсюдження серед приватних та комерційних організацій під час прийому на роботу та перевірки вже працюючого персоналу для встановлення фактів протиправної діяльності та ін.

Тому потреба законодавчого врегулювання, в том числі стандартизації цієї сфери, набула своєї актуальності.

Однак на даний момент ми маємо чинний державний стандарт, навколо якого вже майже два роки не вщухають суперечки серед спеціалістів. Так, ДСТУ 8692:2016 «Поліграфи. Технічні умови» було прийнято в 2016 р. [1]. Згодом термін надання чинності цього стандарту було перенесено з 20 січня 2017 р. на 01 квітня 2018 р. [2], але в подальшому термін перенесення чинності було скасовано [3]. Надалі, через проблеми його застосування, 15 червня 2018 р. на базі Технічного комітету 20 «Інформаційні технології» відбувся круглий стіл щодо внесення змін до ДСТУ 8692:2016 та розпочала роботу робоча група ТК20.

В той же час здається, що не всі учасники робочої групи звертають увагу на спрямування державної політики у сфері стандартизації в Україні та продовжують відстоювати суперечливі позиції, які стосуються як загальних засад ДСТУ, так і технічних вимог, вимог щодо безпеки, методів контролювання, правил експлуатації та ремонту, гарантій виробника та ін. Багато непорозумінь у наданих розробниками термінах та визначенні понять, які аж ніяк не охоплюють особливостей об’єктів стандартизації різних виробників (наприклад, визначення поліграфу, в тому числі віднесення його до контрольно-вимірювальних приладів; визначення його складових частин, чітко окреслені комплекти основних та додаткових давачів, які не в повній мірі співпадають із загально-світовими тенденціями та ін.). Методи контролювання також потребують перегляду.

Окрім цього, в нормативному документі визначена така кількість різних вимог (наприклад, технічних, вимог щодо маркування, пакування, транспортування та ін.), які прописані настільки прискіпливо, що здається, ми повернулись в часи СРСР.

В ДСТУ зазначена навіть цивільно-правова відповідальність виробника, хоча це взагалі не в компетенції цього нормативного документу та регулюється Законом України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 р. № 1023-XII, Цивільним та Цивільно-процесуальним кодексами України.

Також ДСТУ 8692:2016 містить нормативні посилання на майже два десятка ДСТУ та ГОСТів, частина з яких вже втратила чинність, деякі з них є міждержавними стандартами, прийнятими до 1992 року та які не рекомендовано застосовувати Світовою організацією торгівлі, про що мова буде йти в статті. Окремі Державні стандарти України, на які є нормативне посилання, взагалі не стосуються об’єкта стандартизації. На міжнародній арені запровадження таких стандартів може визнаватись встановленням технічних бар’єрів.

В той же час обґрунтування доцільності вибору найбільш оптимальних варіантів вимог, які включаються в стандарти, взаємопов’язано з оцінкою ефективності роботи із стандартизації [4, с. 168].

Взагалі, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 1 Закону про «Стандартизацію», стандарт – нормативний документ, заснований на консенсусі, прийнятий визнаним органом, що встановлює для загального і неодноразового використання правила, настанови або характеристики щодо діяльності чи її результатів, та спрямований на досягнення оптимального ступеня впорядкованості в певній сфері [5].

Відповідно до п. 6 ч. 1 Закону про «Стандартизацію», консенсус – це загальна згода, що характеризується відсутністю серйозних заперечень з суттєвих питань у більшості заінтересованих сторін та досягається в результаті процедури, спрямованої на врахування думки всіх сторін і зближення розбіжних поглядів. Консенсус не обов’язково є одностайним [5].

В більш широкому розумінні консенсус визначається як спільна точка зору чи позиція, прийнята суспільством, певною групою осіб чи сторін (від латинського cōnsēnsus – згода, від cōn- – разом, sentīre – відчувати) [6].

Відповідно до п. 2 ч. 1 Закону України про «Стандартизацію», заінтересована сторона – це будь-яка фізична або юридична особа, яка має безпосередній або опосередкований інтерес щодо діяльності у сфері стандартизації та/або застосування її результатів [5].

В той же час ДСТУ був розроблений лише (!) Технічним комітетом стандартизації «Інформаційні технології» (ТК20), Міжнародним науково-навчальним центром інформаційних технологій та систем НАН та МОН України, Громадською організацією «Всеукраїнська Асоціація Поліграфологів» та Приватним підприємством «УКРСЕРТ» [1].

Звісно, консенсус при його прийнятті частково був збережений, оскільки Громадська організація «Всеукраїнська асоціація поліграфологів» та Приватне підприємство «УКРСЕРТ» є однодумцями. Проте інтереси інших організацій, як державних, так і приватних, і тим більше – міжнародних, в тому числі виробників (вітчизняних та імпортних) поліграфів, та зацікавлених фізичних осіб враховані не були.

Зауважимо, що ДСТУ 8692:2016 містить в собі технічні умови. Що це означає?

Ст. 6 Закону України «Про стандартизацію» поділяє нормативні документи у сфері стандартизації залежно від рівня суб’єкта стандартизації, що приймає нормативні документи, на два рівня: 1) національні стандарти та кодекси усталеної практики, прийняті національним органом стандартизації; 2) стандарти, кодекси усталеної практики та технічні умови, прийняті підприємствами, установами та організаціями, що здійснюють стандартизацію [5].

Відповідно до п. 22 ч. 1 Закону про «Стандартизацію», технічні умови – нормативний документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинна відповідати продукція, процес або послуга, та визначає процедури, за допомогою яких може бути встановлено, чи дотримані такі вимоги.

В той же час одночасно дворівневі нормативні документи в цій сфері також можуть бути прийняті, однак вони не повинні орієнтуватись на продукцію тільки одного виробника.

Відповідно до п. 4.1 ДСТУ 1.3:2015 «Технічні умови України. Настанови щодо розроблення», технічні умови встановлюють вимоги до продукції, призначеної до самостійного постачання (виконання, надавання), та регулюють відносини між виробником (постачальником) і споживачем (користувачем). Відповідно до п. 4.3 технічні умови розробляються: за відсутності національних та (або) міждержавних стандартів на розроблювану продукцію або за необхідності конкретизації їхніх вимог; за необхідності доповнення та (або) посилення вимог чинних національних та (або) міждержавних стандартів на цю продукцію. Технічні умови розробляються за рішенням розробника та (або) виробника продукції або на вимогу замовника (споживача) продукції. Також відповідно до п. 4.8 технічні умови повинні містити всі вимоги до продукції, необхідні та достатні для її ідентифікації, виготовлення, контролю, приймання і постачання (транспортування) [7].

Відтак, ТУ розробляє сам виробник, у випадку якщо на певний новий вид продукції взагалі не існує державних стандартів, або ж якщо йому потрібно розширити асортимент продукції, запровадити новітні розробки, вдосконалити технологічний процес, упаковку і таке інше. При цьому розробник технічних умов орієнтується на особливості свого виробництва й виходить з вигідних йому умов [8].

Представники Приватного підприємством «УКРСЕРТ», виробника одного з вітчизняних поліграфів, та «Всеукраїнської Асоціації Поліграфологів», які офіційно їх реалізують та використовують у своїй діяльності, та які були розробниками ДСТУ, на офіційному сайті та сторінках в соціальних мережах стверджують, що їх прилад відповідає всім вимогам діючого ДСТУ [9] (хоча не всі спеціалісти даної сфери з цим погоджуються), в той же час як жоден із інших існуючих у світі поліграфів не може їм повністю відповідати через вимоги, більшості з яких взагалі немає аргументованого пояснення.

Однією із проблем цього документу є те, що не було враховано конструкції, комплектації, характеристики інших поліграфів, оскільки в кожному із них є свої особливості та ін. Окремі фахівці можуть вважати їх недоліками, деякі навпаки, однак часто саме через ці особливості виділяючи той чи інший прилад серед інших. Проте кожен розробник аргументує доцільність тієї чи іншої характеристики своєї продукції та доводить багаторічними випробуваннями.

Відтак, ми отримали ситуацію, коли Державний стандарт України, який містить в собі «Технічні умови», запропоновано одним виробником з урахуванням особливостей свого виробництва та виходячи з вигідних йому умов, що цілком допустимо при розробці ТУ, проте недопустимо при розробці ДСТУ.

Наразі для вирішення цієї непростої ситуації необхідно відповісти на одне просте питання – чи відповідає ДСТУ 8692:2016 принципам та меті стандартизації? Процитую лише засади, які, на мій погляд, не були дотримані.

Так, відповідно до пунктів 2, 5, 7, 8 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про стандартизацію» від 10 лютого 2016 р. № 1315-VII [5], метою стандартизації в Україні є:

– керування різноманітністю, застосовність, сумісність, взаємозамінність об’єктів стандартизації;

– забезпечення прав та інтересів споживачів;

– збереження навколишнього природного середовища і економія всіх видів ресурсів;

– усунення технічних бар’єрів у торгівлі та запобігання їх виникненню, підтримка розвитку і міжнародної конкурентоспроможності продукції.

В пунктах 1, 2, 3, 5, 6, 8, 11 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про стандартизацію» від 10 лютого 2016 р. № 1315-VII проголошується, що державна політика у сфері стандартизації базується на збалансованому застосуванні таких принципів:

– забезпечення участі фізичних і юридичних осіб у розробленні національних стандартів та кодексів усталеної практики;

– відкритості та прозорості процедур розроблення і прийняття національних стандартів та кодексів усталеної практики з урахуванням інтересів усіх заінтересованих сторін;

– неупередженого прийняття національних стандартів та кодексів усталеної практики на засадах консенсусу;

– відповідності національних стандартів та кодексів усталеної практики законодавству;

– адаптації до сучасних досягнень науки і техніки, сприяння впровадженню інновацій та підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняних виробників;

– пріоритетності прийняття в Україні міжнародних і регіональних стандартів та кодексів усталеної практики як національних;

– прийняття і дотримання суб’єктами стандартизації Кодексу доброчинної практики з розробки, прийняття та застосування стандартів відповідно до Угоди Світової організації торгівлі (далі – СОТ) про технічні бар’єри у торгівлі, що є додатком до Марракеської Угоди про заснування Світової організації торгівлі від 15 квітня 1994 року.

Через чималу кількість положень більш детально зупинюсь на обґрунтуванні лише деяких із тих, яким не відповідає нормативний документ. Вони не будуть стосуватись, наприклад, визначень чи окремих технічних чи інших вимог, оскільки міжнародні вимоги СОТ та ЄС до стандартів рекомендують їх мінімізувати, тим самим дозволяючи об’єднати більшу кількість продукції та регулюючи їх конкурентоспроможність, оскільки сумлінні виробники самостійно будуть намагатись зробити свою продукцію якіснішою для охоплення декількох сегментів ринку.

Відтак, до розробки стандарту не були залучені представники державних організацій, в яких проводяться дослідження на поліграфі, представники інших громадських організацій та приватних підприємств, пов’язаних з цією сферою, фізичні особи та представники виробників поліграфів, окрім одного (!) та ін., тому неможливо стверджувати, що була забезпечена участь фізичних і юридичних осіб у розробленні національних стандартів та кодексів усталеної практики, тобто заінтересованих сторін, що мають безпосередній або опосередкований інтерес щодо діяльності у сфері стандартизації та/або застосуванні її результатів.

Також Закон України «Про стандартизацію» проголошує необхідність прийняття і дотримання суб’єктами стандартизації Кодексу доброчинної практики з розробки, прийняття та застосування стандартів відповідно до Угоди Світової організації торгівлі про технічні бар’єри у торгівлі.

Відповідно до п. 1.3, Положення Угоди Світової організації торгівлі про технічні бар’єри у торгівлі [10] поширюються на всі товари, включаючи промислові та сільськогосподарські товари. Тобто поліграф є товаром, який підпадає під дію цієї Угоди.

Зазначу лише декілька положень Кодексу доброчинної практики з розробки, прийняття та застосування стандартів, які не були дотримані [10]:

1. Щодо стандартів органи стандартизації повинні надавати товарам, що походять із території будь-якого іншого Члена Світової організації торгівлі, режим не менш сприятливий, ніж той, що надається аналогічним товарам вітчизняного походження та аналогічним товарам, що походять із будь-якої іншої країни.
2. Орган стандартизації повинен забезпечити, щоб стандарти не розроблялися, не приймалися і не застосовувалися у спосіб, метою або наслідком якого є створення невиправданих перепон для міжнародної торгівлі.
3. У випадках, коли міжнародні стандарти вже існують або їх розробка завершується, орган стандартизації повинен використовувати їх або відповідні їх частини як основу стандартів, які він розробляє, окрім випадків, коли використання таких міжнародних стандартів або відповідних їхніх частин було б неефективним або неналежним, наприклад через недостатній рівень захисту, суттєві кліматичні або географічні фактори чи суттєві технологічні проблеми.
4. З метою гармонізації стандартів на якомога більш широкій основі орган стандартизації повинен належним чином брати найповнішу участь у межах своїх можливостей у розробці відповідними міжнародними органами стандартизації міжнародних стандартів у тій галузі, у якій він вже прийняв або має намір прийняти стандарти.

ДСТУ 1.13:2001 «Національна стандартизація. Правила надавання повідомлень торговим партнерам України» [11] відповідно до Угоди Світової організації торгівлі про технічні бар’єри у торгівлі установлює основні положення та вимоги щодо опрацювання запитів та надавання повідомлень торговим партнерам України стосовно технічних регламентів і стандартів чи процедур підтвердження відповідності, чинних або розроблюваних в Україні та які можуть впливати на торговельні відносини з іншими державами. Стандарт визначає правила взаємодії національного центру міжнародної інформаційної мережі ІSONET WTO (прим. автора WTO – СОТ).

Для уникнення технічних бар’єрів в торгівлі регіональний інформаційний центр ІSONET не пізніше ніж за місяць до встановленого терміну розсилає проект документа на відгук (узгодження). Національний інформаційний центр ІSONET не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання ним повідомлення перевіряє правильність його заповнення на відповідність вимогам Угоди ТВТ, а також достовірність поданих у ньому відомостей, переклад тексту повідомлення англійською мовою, заповнення форми повідомлення англійською мовою і подає їх у Секретаріат WTO, a повідомлення українською та англійською мовами розміщує на сайті WEB-вузла Держспоживстандарту України.

Також відповідно до п. 3.2.2.2 цього ДСТУ до переліку організацій (підприємств), яким проект НД надсилають на відгук, залежно від об’єкта стандартизації та виду НД, відносять: підприємства, що розробляють і виготовляють продукцію, надають послуги чи виконують процеси, які визначено об’єктом стандартизації, за умови, що вони не є розробники проекту НД.

Враховуючи непорозуміння навколо ДСТУ 8692:2016 «Поліграфи. Технічні умови» виникає питання, чи були дотримані дані вимоги розробниками?

Важливо зазначити, що є міжнародні стандарти ASTM, які стосуються різних аспектів діяльності поліграфологів, що діють в багатьох розвинених країнах світу. В квітні 2017 р. між нашою державою та міжнародною організацією ASTM International був підписаний проект Меморандуму про взаєморозуміння та впровадження світових традицій в різних сферах діяльності в Україні. Механізми впровадження позитивного зарубіжного досвіду в різних галузях в державі існують. Однак саме регулювання суспільних відносин у сфері проведення психофізіологічних досліджень із застосуванням поліграфа на даний час не є ефективним.

Причому міжнародні стандарти, що стосуються технічних умов використання поліграфа, які визнаються в багатьох країнах світу – ASTM E2063:201_(ASTM E2063-12(2017), IDT) та ASTM E439:201_ (E2439-09(2016), IDT) ДСТУ – стали б в нагоді при підготовці проекту ДСТУ, навіть якщо є якісь перешкоди для запровадження сучасних міжнародних стандартів в України, хоча мені здається, що всі шляхи для цього відкриті.

Різниця між стандартами ASTM, які стосуються технічних умов, та вітчизняним ДСТУ надзвичайна. В міжнародних стандартах встановлюються мінімальні вимоги, що забезпечують перевірку працездатності та функціональності під час проведення психофізіологічного дослідження та відповідних дій, а також мінімальні вимоги до поліграфічних приладів та програмного забезпечення, як це й рекомендовано в Угоді Світової організації торгівлі про технічні бар’єри у торгівлі. При виконанні цих вимог поліграфолог забезпечує для себе достатні технічні умови для проведення дослідження. Проте інші стандарти ASTM (а їх чимало), торкаються не менш важливих аспектів роботи поліграфолога – наприклад, підготовки спеціалістів, етики, методик, інтерпретації даних та ін., що в своїй сукупності гарантує якісну роботу спеціаліста, тим самим забезпечуючи дотримання прав особи, яка перевіряється за допомогою поліграфа.

Вважаю, що саме підхід мінімізації вимог до розробки стандартів дозволить досягнути консенсусу та максимально наблизити розбіжні погляди шляхом охоплення всіх точок зору та відповідних вимог та узгоджуючи їх.

Встановленням технічних бар’єрів у торгівлі (хоча метою стандартизації є їх усунення) є також посилання в ДСТУ на велику кількість інших ДСТУ та ГОСТів: ДСТУ 2296–93, ДСТУ 2708:2006, ДСТУ 3396.1–96, ДСТУ 3396.2–97, ДСТУ 4113–2001; ДСТУ ГОСТ 2.610:2006; ДСТУ ISO/IEC 27001:2015; ДСТУ EN 61010-1:2014; ДСТУ EN 61326-1:2014; ДСТУ EN 62304:2014; ГОСТ 14.201–83; ГОСТ 17.2.3.01–86; ГОСТ 12301–81; ГОСТ 14192–96; ГОСТ 15150–69; ГОСТ 23170–78.

Однак, в останні роки ряд ГОСТів та ДСТУ стрімко втрачають чинність.

Низка цих стандартів на даний час вже не діє (ДСТУ 2296–93, ДСТУ 2708:2006, ДСТУ EN 61326-1:2014). В той же час в ДСТУ 8692:2016 зазначено багато чинних стандартів України, прийнятих ще за часів СРСР (ГОСТи) та досі практично не змінених. Їх неможливо назвати актуальними та тими, що відповідають вимогам сьогодення.

Так, в Україні триває реформа стандартизації. В 2006 році розпочався процес перегляду, приведення у відповідність до вимог законодавства України та міжнародних вимог, скасування стандартів, які втратили актуальність, в тому ж році було прийнято Програму перегляду чинних в Україні міждержавних стандартів (ГОСТ), розроблених до 1992 року (Затверджено Наказом Держспоживстандарту України від 13 березня 2006 р. № 77), процес приведення їх у відповідність до Угоди про технічні бар’єри у торгівлі Світової організації торгівлі тривав до 2010 року. Пізніше була створена Програма діяльності Кабінету Міністрів України, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2014 р. № 695 та схвалена постановою Верховної Ради України від 11 грудня 2014 р. № 26-VIII, метою якої було скасування до кінця 2015 р. міждержавних стандартів, розроблених до 1992 року.

Відтак, під час цих заходів міждержавні стандарти перевірялись на відповідність законодавству, інтересам держави, потребам споживачів, рівню розвитку науки і техніки, вимогам міжнародних та регіональних стандартів, положенням Угоди про технічні бар’єри у торгівлі; переглядали міждержавні стандарти з внесенням змін до них, заміну їх на відповідні міжнародні або національні стандарти; скасовували міждержавні стандарти, які втратили актуальність, не використовуються і не відповідають вимогам чинного законодавства.

Основним аргументом цієї програми цілком логічно було те, що систему стандартизації, отриману Україною після розпаду Радянського Союзу, було створено на принципах планової економіки, де держава, і тільки держава, несла відповідальність за безпеку продукції та послуг, а стандарт був законом. Нормативні документи жорстко регламентували вимоги до продукції, тобто все піддавалося тотальному контролю. Національна стандартизація створювалась в умовах переходу до ринкової економіки, нестабільної економічної і фінансової ситуації та на основі розгалуженої системи стандартизації колишнього СРСР [12].

В 1992 році Урядом України разом з урядами республік колишнього СРСР підписано Угоду про проведення узгодженої політики в галузі стандартизації, метрології та сертифікації. Згідно з Угодою державні стандарти колишнього СРСР набули статусу міждержавних і стали чинними в Україні та інших республіках колишнього СРСР, які підписали Угоду. В програмі наголошено, що це не відповідає міжнародним нормам та правилам, принципам Світової організації торгівлі, зокрема, Угоді про технічні бар’єри у торгівлі, не сприяє впровадженню нових технологій та інновацій і є об’єктом постійної критики з боку торгових партнерів України [12]. Тому перегляд, скасування та зміна стандартів і досі триває.

Відтак, посилаючись в ДСТУ 8692:2016 на велику кількість міждержавних стандартів ще часів СРСР та ДСТУ, які не зовсім відповідають політиці держави в сфері стандартизації (в даному випадку блокують конкурентоспроможність інших поліграфів), суперечить міжнародним вимогам до України як учасника СОТ.

При спробі противників міжнародних стандартів опонувати до п. 6.12.5 ДСТУ 1.2:2015 «Національна стандартизація. Правила проведення робіт з національної стандартизації» [13], де йдеться, що зміни, які вносяться до національного стандарту, не повинні погіршувати показники продукції, яка виробляється згідно цього національного стандарту, зазначимо, що Міністерство економічного розвитку і торгівлі України надає цілком логічне офіційне роз’яснення відповідності вітчизняного законодавства переходу до міжнародних стандартів з мінімальними вимогами до продукції.

В роз’ясненні зазначено, що зниження вимог не суперечить принципам та меті стандартизації, які в загальному випадку спрямовані на забезпечення підвищення конкурентоспроможності продукції. Стандарти розробляються на основі практичного досвіду і накопичених суспільством знань та при правильному їх застосуванні стають одним із кращих засобів регулювання виробництва та підвищення його ефективності. Якщо за будь-яких причин, технічний комітет стандартизації на основі консенсусу прийняв рішення щодо зниження вимог у певному національному стандарті у порівнянні з вимогами, які діяли раніше, суб’єкт господарювання, який застосовує цей національний стандарт у своєї діяльності та може виконати вимогу більш жорстку, ніж визначена національним стандартом, може бути впевнений та вважати, що він все ж таки виконав встановлену цим національним стандартом вимогу. Зауважено, що якщо вимога стосується якості продукції, не потрібно знижувати свої можливості, а навпаки використовувати свої переваги під час просування продукції на ринку та застосовувати також інші елементи конкурентної боротьби [14]. Відтак, якщо продукція вітчизняного виробника поліграфів, як вони запевняють, цілком відповідає чинному ДСТУ 8692:2016 навіть у такому вигляді, в якому він зараз представлений, то і в подальшому, після приведення нормативного документу у відповідність до вимог чинного законодавства та міжнародної угоди, це дозволить вітчизняній продукції вирізнятись від інших поліграфів.

Висновки

1. Вивчення законодавства дозволяє стверджувати, що діючий ДСТУ 8692:2016 «Поліграфи. Технічні умови» не відповідає низці засад мети та принципам стандартизації в України. Також цей стандарт суперечить Угоді Світової організації торгівлі про технічні бар’єри у торгівлі.

Суспільство вимагає високого рівня стандартизації не часів СРСР, коли бюрократія досягала критичної позначки, а рівня розвинених країн, де створюються сприятливі умови для різних суб’єктів суспільних відносин.

На даний час в Україні поліграфологу неможливо забезпечити відповідність поліграфа будь-якого відомого світового виробника вимогам діючого ДСТУ, причиною чого є не низька якість технічних приладів, а запровадження в законодавство України саме технічних бар’єрів. Однак оскільки поліграфи все ж не є товаром з великим попитом, особливо в нашій державі, і поліграфологів не так вже і багато, як і виробників поліграфів, представлених в Україні, тому ця ситуація і не отримує міжнародного резонансу, що ніяк не може бути приводом до монополізації цієї сфери діяльності.

2. Врахування міжнародного досвіду стандартизації сфери, що стосується поліграфів, дозволило б усунути існуючі суперечності в законодавстві та між зацікавленими особами, а також забезпечило б права та інтереси споживачів. Зважаючи на велику кількість протиріч між членами робочої групи T20, протилежні точки зору та неможливість досягти згоди – найбільш оптимальний варіант, який дозволив би досягти консенсусу – це встановлення мінімальних вимог, як і рекомендовано СОТ та ЄС.

Але здається, через небажання розпочати конструктивний діалог зі сторони розробників цього скандального документу, вирішити «нормативний колапс», що утворився, можливо шляхом його перегляду (п. 8.3 ДСТУ 1.2:2015) [13] або ж шляхом скасування у зв’язку з розробленням іншого національного ДСТУ на той самий об’єкт стандартизації (підпункт в. п. 9.2 ДСТУ 1.2:2015) [13].

3. Під час роботи над змінами, переглядом або ж розробленням нового ДСТУ необхідна максимальна участь всіх зацікавлених сторін, в тому числі і представників вітчизняних та міжнародних організацій, виробників поліграфів, фізичних осіб, інтереси яких не були збережені під час розробки ДСТУ. Спеціалістам, які вважають, що сферу їх діяльності не було охоплено цим нормативним документом, необхідно враховувати мінливість вітчизняного законодавства, що згодом може (на мою думку, повинно) поширити ДСТУ на всі окреслені сфери його застосування. Тому отримавши якісний стандарт, який буде відповідати законодавству України та міжнародним угодам, поліграфологи забезпечать дотримання своїх прав та інтересів як споживачів, а також прав осіб, які перевіряються.

Список використаних джерел

1. ДСТУ 8692:2016. Поліграфи. Технічні умови. – URL: http://online.budstandart.com/ua/catalog/doc-page.html?id_doc=67992.
2. Про перенесення терміну надання чинності та перенесення терміну скасування чинності національних нормативних документів: наказ Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 27 груд. 2017 р. № 472. – URL: http://cct.com.ua/2018/29.12.2017_501.htm
3. Про внесення зміни до наказу від 27 грудня 2017 р. № 472: наказ Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 28 березня 2018 року № 88. – URL: http://www.cct.com.ua/2018/28.03.2018_88.htm
4. Коломієць Л. В., Воробієнко П. П., Козаченко М. Т. та ін. Метрологія, стандартизація, сертифікація та управління якістю в системах зв’язку. – Одеса: ТОВ «ВМВ», 2009. – 384 с. – URL: http://www.dut.edu.ua/uploads/l_320_67935170.pdf
5. Про стандартизацію: Закон України від 10 лют. 2016 р. № 1315-VII. – URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1315-18
6. Вільний тлумачний словник. – URL: http://sum.in.ua/f/konsensus.
7. ДСТУ 1.3:2015. Технічні умови України. Настанови щодо розроблення. – URL: http://metrology.com.ua/download/dstu-gost-gost-r/60-dstu/1221-dstu-n-1-3-2015
8. Яка різниця між ДСТУ та ТУ товарів? – URL: http://exo.in.ua/news/18312
9. Відповідність поліграфів положенням ДСТУ. Офіційний сайт Всеукраїнської Асоціації поліграфологів. – URL: https://polygraph.ua/prodazh-poligrafiv/
10. Угода про технічні бар’єри у торгівлі СОТ: Міжнародний документ від 15 квітня 1994 р. – URL: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/981_008
11. ДСТУ 1.13:2001. Національна стандартизація. Правила надавання повідомлень торговим партнерам України. – URL: http://metrology.com.ua/download/dstu-gost-gost-r/60-dstu/516-dstu-1-13-2001
12. Програма перегляду чинних в Україні міждержавних стандартів (ГОСТ), розроблених до 1992 року, та приведення їх у відповідність до Угоди про технічні бар’єри у торгівлі Світової організації торгівлі: наказ Держспоживстандарту України від 13 берез. 2006 р. № 77: – URL: http://ukraine.uapravo.net/data2008/base38/ukr38322.htm
13. ДСТУ 1.2:2015. Національний стандарт України. Національна стандартизація. Правила проведення робіт з національної стандартизації. – URL: http://metrology.com.ua/download/dstu-gost-gost-r/60-dstu/1147-dstu-1-2-2015
14. Роз’яснення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України з питань застосування стандартів, у тому числі в зв’язку зі скасуванням у 2015 році міждержавних стандартів (ГОСТ). – URL: http://www.me.gov.ua/Documents/Print?lang=uk-UA&id=964dd5be-37b3-4738-ab45-2e7ca4677167