Назаров О.А. Проблемні питання використання поліграфа в діяльності органів внутрішніх справ України щодо протидії злочинам

Назаров О.А. Проблемні питання використання поліграфа в діяльності органів внутрішніх справ України щодо протидії злочинам // Актуальні питання теорії та практики використання поліграфа : збірка статей / за заг. ред. В. О. Шаповалова. — К. : Освіта України, 2015. — 220 с. — (Серія: Бібліотека Колегії поліграфологів України), С 38-46.

Актуальність. Удосконалення методів проведення оперативно-розшукової діяльності органами внутрішніх справ України — нагальна потреба сьогодення, яка обумовлює важливість і актуальність питання використання технічних пристроїв (поліграфа) в процесі оперативного супроводження розслідування злочинів, особливо скоєних проти життя та здоров’я людини. Істотні зміни, які відбуваються на теперішній час у структурі, динаміці, тенденціях розвитку злочинності, модифікації відомих і появи нових видів злочинів, способів їх вчинення вимагають від працівників оперативних підрозділів оновлення системи прийомів боротьби зі злочинністю, одним із шляхів цього оновлення є застосування спеціальних знань у галузі психологічної науки та психофізіологічної техніки. 

Питання впровадження поліграфа у практику розкриття кримінальних правопорушень досліджували різні науковці. Серед них: Г. А. Злобін, С. А. Яні, В. М. Тертишник, Г. Г. Андреєв, М. Г. Любарський, О. І. Мотлях та інші. Крім того, на думку І. Ю. Сопілко [1] поліграф може бути правомірно використаний під час проведення допиту за умови неухильного дотримання законності та врахування людського чинника у кримінальному провадженні. Слушним є зауваження і Ю. В. Кореневського, який вказує на некоретність спроб поєднати допит з опитуванням на поліграфі, що призведе до того, що у такому гібриді не буде досягнуто мети ані однієї, ані іншої дії [2]. При цьому, на думку В. О. Снєткова, використання поліграфа для проведення наукового самостійного дослідження для отримання орієнтуючої інформації може бути досить корисним для органів досудового слідства. Спеціалісти можуть проводити будь-які діагностичні дослідження за дорученням слідчого у межах слідчої дії.

На нашу думку, недостатньо розкриті правові та методичні можливості дослідження із використанням поліграфа під час проведення слідчих (розшукових) дій для впровадження отриманих результатів у кримінально-процесуальну діяльність, що і обумовлює актуальність запропонованої статті та є її мету. У відповідності до Кримінально-процесуального кодексу України (надалі — КПК України) під час проведення слідчих (розшукових) дій дозволяється застосовувати необхідні методи, які можуть бути сукупністю організаційних, практичних прийомів, у тому числі із застосуванням технічних засобів. Головне — це законність, оперативність та достовірність в отриманні інформації про злочин або особу, яка його вчинила. Також, згідно до ч. 2 ст. 99 КПК України матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», за умови відповідності вимогам цієї статті, є документами та можуть використовуватися в кримінальному провадженні як докази. Частина 1 ст. 99 КПК України описує вимоги до таких матеріалів, а саме: документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об’єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Опитування з використанням поліграфа, зафіксоване у складеній за його результатами відповідній довідці оперуповноваженим карного розшуку — полі- графологом, підпадає саме під дію ч. 1 та ч. 2 ст. 99 КПК України, а його результати можуть бути визнані документом як джерелом доказів. А у разі допиту оперуповноваженого-поліграфолога, який провів опитування особи за допомогою поліграфа, він стає свідком показів опитаної особи, а складений слідчим за результатами допиту поліграфолога протокол відповідає вимогам п. 3 ч. 2 ст. 99 КПК України, що також має форму джерела доказів по кримінальному провадженню. Крім того, опитування людини (свідка, потерпілого, підозрюваного тощо) за допомогою поліграфа відповідає основним загальновизнаним принципам психодіагностичного обстеження (законності, науковості, повноти дослідження, дотримання прав людини) та є цілком законним способом отримання інформації від людини за умови її добровільної згоди на його проведення. Поліграф за своїми технічними характеристиками належить до групи психофізіологічної апаратури і не може ані пригнітити волі, ані завдати шкоди здоров’ю людини та навколишньому середовищу, тобто відповідає загальним правилам застосування технічних засобів.

На теперішній час у МВС України відомча нормативна база, яка б регламентувала застосування поліграфа органами внутрішніх справ, складається з:
– рішення колегії МВС України від 25.07.2008 № 17км/1 «Про затвердження Програми протидії злочинам проти життя та здоров’я особи на 2008—2012 роки» в частині забезпечення системного (постійного) використання в роботі з розкриття злочинів проти життя та здоров’я особи психофізіологічних опитувань підозрюваних, обвинувачених, свідків та потерпілих із застосуванням поліграфа згідно з чинним законодавством України) (п. 4.23 Програми);
–  наказу МВС України від 28.08.01 № 743 «Про проведення експерименту щодо використання комп’ютерних поліграфів у діяльності органів внутрішніх справ України»;
– рішення оперативної наради МВС України від 07.05.02 № 4028/Чк «Про підведення підсумків експерименту щодо впровадження перевірок (опитувань) із застосуванням комп’ютерних поліграфів та подальші перспективи їх використання в діяльності органів внутрішніх справ України»;
– Інструкції про застосування комп’ютерних поліграфів в роботі з персоналом органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України від 28.07.2004 № 842, зареєстрованої в Мін’юсті України 27.10.2004 за № 1373/9972;
– наказу ГУБОЗ МВС України від 26.01.2000 «Про затвердження тимчасової Інструкції про порядок та умови проведення опитування осіб з використанням технічних засобів отримання інформації в оперативно-розшуковій діяльності та кадровій роботі спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю МВС України».

Накопичений в МВС України науковий та практичний досвід використання поліграфа в оперативно-розшуковій діяльності дозволяє віднести опитування, яке проводиться спеціалістом-поліграфологом, до одного з оперативно-розшукових заходів. На думку Акентьєва П. В., Скрипникова А. І., Зубрилова І. С., проведення психофізіологічного дослідження із використанням поліграфа є одним із способів інформаційного й психологічного забезпечення оперативно-розшукових заходів або окремих слідчих дій [3].
Орієнтувальна інформація, яку отримує спеціаліст поліграфа, дозволяє в найкоротший термін визначитися в діях і поведінці осіб, які мають відношення до досліджуваної події; в злочинній діяльності підозрюваного; в діях інших осіб, спрямованих на приховування вчиненого злочину. А також отримати відомості про осіб, які мають відношення до досліджуваної події, та вірогідне місцезнаходження об’єктів (речей), що мають значення для справи.
Залучення спеціаліста поліграфа до складу оперативно-слідчих груп, використання орієнтувальної інформації, отриманої під час опитування за допомогою поліграфа, дає можливість працівникам ОВС [4]:
– окреслити основні напрями розслідування та побудувати версії щодо особи ймовірного злочинця;
– визначити черговість і характер оперативно-розшукових і слідчих дій;
– визначитись із планами та напрямами проведення слідчих дій (обшуку, виїмки, арешту кореспонденції та ін.);
– окреслити основні напрями проведення правомірного психологічного впливу на підозрюваних;
– легендувати наявну оперативно-значущу інформацію та ін.

Україна за рівнем нормативно-правового регулювання застосування поліграфа відноситься до країн світу, в яких застосування поліграфа врегульовано не спеціальними правовими нормам, підзаконними нормативно-правовими актами, а окремими правовими нормами закону, якими регулюється ширше коло суспільних відносин. Так, ч. 2 ст. 28 Конституції України передбачено, що «жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам», що відповідає загальноприйнятій світовій практиці проведення досліджень із використанням поліграфа, тобто примусово таке дослідження проводитися не може. В цьому випадку, добровільність вибору характеризується повною відсутністю будь-якого тиску на особистість та відносною свободою прийняття нею рішення про необхідність проходження обстеження на поліграфі, при цьому в Україні норма закону, яка б вказувала на правові наслідки у разі відмови особи від проходження дослідження, відсутня [5].

В оперативно-розшуковій діяльності МВС України проведення опитувань громадян із використанням поліграфа здійснюється на підставі п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про оперативну-розшукову діяльність» (надалі — Закон України «Про ОРД»), оперативні підрозділи для виконання завдань оперативно-розшукової діяльності, за наявності передбачених ст. 6 цього Закону підстав, мають право опитувати осіб за їх згодою, використовувати їх добровільну допомогу, а також залучати до виконання окремих доручень у ході проведення оперативно-розшукової діяльності працівників інших підрозділів, якими можуть бути і фахівці з проведення психофізіологічного дослідження із використанням поліграфа, що не працюють в оперативних підрозділах, а є працівниками інших служб, установ, організацій (ч. 5 ст. 8 Закону України «Про ОРД»).

В оперативних службах МВС України, таких як підрозділи боротьби з організованою злочинністю, які на сьогодні скорочені, та карного розшуку, доволі поширена була практика проведення опитувань громадян із використанням поліграфа. Так, згідно тимчасової Інструкції про порядок та умови проведення опитування осіб з використанням технічних засобів отримання інформації в оперативно-розшуковій діяльності спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю МВС України [4, 6], опитування осіб з використанням технічних засобів отримання інформації нормативно відносилось до різновиду оперативно-розшуковій діяльності. Поліграф як технічний засіб отримання інформації при проведенні опитування дозволяє об’єктивно досліджувати психофізіологічні показники, що характеризують емоційний стан осіб у спілкуванні з ними. Результати опитування із використанням поліграфа дозволяють скласти діагностичний висновок (з певною часткою ймовірності) щодо правдивості або неправдивості висловлювань людини з приводу конкретної події, факту тощо. В ході опитування використовуються поліграфні пристрої, які не завдають шкоди життю та здоров’ю людини. Опитування із використанням поліграфа проводиться для отримання даних, які можуть мати значення для виявлення, попередження, припинення та викриття злочинів. При викритті злочинів за допомогою поліграфа можуть вирішуватися наступні завдання:
1) виявлення серед підозрюваних осіб дійсно причетних до вчинення злочину, іншої протиправної дії; звуження кола підозрюваних;
2) уточнення фабули і складу злочину, змісту іншої протиправної дії; скорочення кількості версій;
3) виявлення членів та визначення структури злочинної групи; встановлення учасників групового злочину, ролі кожного злочинця при вчиненні групового злочину;
4) виявлення місця, де сховано крадене або знаряддя убивства, місця поховання трупа;
5) пошук безвісті зниклих;
6) пошук замовників убивства та його безпосередніх виконавців;
7) виявлення неправдивих свідчень та встановлення особи чи групи осіб, що ініціювали приховування об’єктивної інформації;
8) виявлення місць знаходження осіб, що перебувають в розшуку;
9) виявлення псевдопотерпілих;
10) виявлення осіб, що передають оперативну інформацію злочинним елементам;
11) визначення достовірності оперативної інформації, що надходить від громадян;
12) проведення упізнання;
13) проведення обшуків приміщень;
14) виявлення випадків самообвинувачення;
15) усунення підозри у вчиненні злочину, якщо у обстежуваного відсутнє алібі;
16) виявлення намірів до вчинення злочинів.

Крім того, в 2003 році у відповідності до Тематики основних напрямів фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на 2002— 2005 роки, затвердженою наказом МВС України від 30.06.2002 № 635, робочою групою Науково-дослідного інституту проблем боротьби зі злочинністю НАВС України у складі: провідний науковий співробітник (фахівець) НЛ-3 НДІ НАВСУ Делікатний С. К., спеціаліст поліграфа, кандидат психологічних наук Половнікова Ж. Ю., начальник НЛ-3 НДІ НАВСУ, кандидат медичних наук, старший науковий співробітник Шаповалов В. О., була виконана науково-дослідна робота за темою «Тактико-психологічні способи використання поліграфа в процесі розкриття та розслідування вбивств». За результатом проведеної НДР було складено комісійний акт від 31.12.2003 приймання ДКЗ МВС України проведеної НДР з висновком, що представлена «Методика використання поліграфа в процесі розкриття та розслідування вбивств», а також проект «Інструкції про порядок використання в діяльності органів внутрішніх справ поліграфів» відповідають замовленню та приймаються до впровадження у діяльність практичних психологів органів внутрішніх справ України. У листі начальника НЛ-3 НДІ НАВСУ, кандидата медичних наук, старшого наукового співробітника Шаповалова О. В. від 18.06.2003 №13/663 на ім’я заступника Державного секретаря МВС України генерал-полковника міліції Ануфрієва М. І. доповідається, що в процесі підготовки і проведення експерименту щодо використання комп’ютерних поліграфів у діяльності органів внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС України від 28.08.2001 № 743 була створена вітчизняна науково-методична база, що забезпечує подальший розвиток технології опитувань за допомогою поліграфа, в тому числі і підготовку відповідних спеціалістів. Зокрема, розроблені кваліфікаційні характеристики і вимоги до спеціаліста поліграфа, програма навчання з теоретичних та практичних питань використання поліграфних пристроїв, спеціалізовані методики застосування поліграфа при роботі з персоналом та у процесі розкриття і розслідування злочинів. Розробка зазначеної науково-методичної бази здійснювалася за результатами 563 скринінгових (кадрових) перевірок працівників ОВС і персоналу «Альфа-Щит» (контрольна група), опитувань 439 осіб у процесі розкриття та розслідування 156 злочинів, в тому числі: по лінії карного розшуку — 131, за завданням УВБ— 9, за завданням прокуратури — 16.

Згідно розробленого проекту Інструкції використання поліграфа є одним із засобів інформаційного та психологічного забезпечення оперативно-розшукових (пошукових) заходів, окремих слідчих дій. Робота спеціаліста поліграфа здійснюється у відповідності з Конституцією та Законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про міліцію України», «Про інформацію» та іншими нормативними документами МВС. Спеціаліст поліграфа починає опитування лише за умови отримання письмової згоди особи, щодо якої проводиться опитування, і обов’язково пересвідчившись у тому, що ця згода справді добровільна, а не є наслідком примусу або психологічного тиску з боку сторонніх чи зацікавлених осіб. Відмова особи від участі в опитуванні із використанням поліграфа не може бути ознакою визнання нею провини та причетності до події, що досліджується. Тематичне опитування (інтерв’ю) із використанням поліграфа проводиться у двох основних організаційно-правових та методичних формах: 1) опитування громадян із використанням поліграфа в процесі розкриття, розслідування та профілактики злочинів; 2) скринінгові перевірки кандидатів на службу (навчання), особового складу з метою підвищення ефективності діяльності підрозділів ОВС, надійності персоналу та запобігання негативним явищам серед особового складу. Результати опитування носять вірогідний характер і не можуть бути використані в якості доказу, а потребують додаткової перевірки та пошуку матеріальних доказів, що передбачені чинним законодавством. На підставі отриманих результатів не може бути прийнято ніяких заходів, що порушують чи обмежують законні права і свободи особи, з якою проводилось опитування (інтерв’ю).

Повертаючись до правого аналізу Закону України «Про ОРД» слід зазначити, що у ст. 2 Закону України «Про ОРД» вказано, що оперативно-розшукова діяльність — це система гласних і негласних, пошукових розвідувальних та контррозвідувальних заходів. У ст. 6 цього ж самого Закону, де йдеться про підстави здійснення оперативно-розшукової діяльності, законодавцем визначено, що вона здійснюється за допомогою оперативно-розшукових заходів, а у ст. 7 зазначено, що оперативні підрозділи зобов’язані вжити усі необхідні опера- тивно-розшукові заходи щодо попередження, виявлення та розкриття злочину за умов дотримання законності проведення оперативно- розшукових заходів (ст. 9) [7].

Висновки. Оперативні підрозділи згідно законодавства України зобов’язані проводити необхідні оперативно-розшукові заходи під час розкриття злочинів, але їх вичерпний перелік законодавцем не наведений. Класифікація оперативно-розшукових заходів розглядається лише в аспекті дотримання та захисту прав людини в процесі оперативно-розшукової діяльності, що в контексті виконання вимог ч. 2 ст. 28 Конституції України при проведенні опитування за допомогою поліграфа робить цілком правомірним його використання при проведенні будь-якого оперативно-розшукового заходу, де виникає необхідність в опитуванні людини (свідка, потерпілого тощо). Насамкінець, більш ніж десятилітня практика використання інструментальної детекції на основі поліграфа в діяльності ОВС при перевірці осіб, що мають відношення до тих чи інших скоєних злочинів, показала високу результативність використання цього апаратно-програмного приладу та підтвердила необхідність подальшого впровадження психофізіологічних перевірок в правоохоронні органи України.

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА
1. Сопілко І. Ю. Використання методів психофізіологічної діагностики під час проведення окремих слідчих (розшукових) дій / І. Ю. Сопілко // Реформування системи кримінальної юстиції та криміналістичні проблеми : збір. матер. міжн. наук.-прак. конф. – Ірпінь : Ірпінська фінансово-юридична академія, 2012. – С. 285-287.
2. Кореневский Ю. В. Доказывание в уголовном процессе (закон, теория, практика) / Ю. В. Кореневский // Доказывание в уголовном процессе: традиции и современность ; под ред. В. А. Власихина. – М., 2000. – С. 94.
3. Акентьев П. В., Скрыпников А. И., Зубрилова И. С. и др. Прикладная психология в расследовании преступлений и производстве следственных действий / П. В. Акентьев и др. – М., 2002. – 245 с.
4. Делікатний С. К., Половнікова Ж. Ю. Використання поліграфа в діяльності ОВС : навч .-метод. посібник / С. К. Делікатний, Ж. Ю. Половнікова. – К. : РВВ МВС України, 2001. – С. 109.
5. Назаров О. А. Пам’ятка судді щодо нормативно-правової обгрунтованості проведення судової психологічної експертизи з використанням поліграфу. Інформаційний лист / О. А. Назаров. – Одеса : НДЕКЦ при ГУМВС України в Одеській області, 2013. – 15 с.
6. Мотлях О. І., Потильчак А. О. Поліграф у кадровому відборі персоналу в органи внутрішніх справ України: здобутки, недоліки та механізм їх подолання [Електронний ресурс] / О. І. Мотлях, А. О. Потильчак // Юридичний вісник. Повітряне і космічне право. – 2013. – № 4. – С. 136-140. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Npnau_2013_4_28.pdf
7. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лютого 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 22. – Ст. 303.